Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами anthracis.
Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.
Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів і існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.
Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати "капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов (температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.
На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі. Серед лабораторних тварин заражаються й гинуть білі миші, морські свинки, кролі та голуби.
Перебіг і характер прояву хвороби, як і тривалість інкубаційного періоду, залежать від рівня резистентності тварини, дози і вірулентності збудника, шляху його проникнення в організм. Як правило, тривалість інкубаційного періоду становить 1-3 доби.
Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений! Це зумовлено тим, що за доступу до тканин кисню відбувається спороутворення, яке забезпечує збереження збудника хвороби як виду.
Підстави підозрювати сибірку:
- Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.
- Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
- Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.
Виникла підозра може бути обґрунтуванням для проведення негайних профілактичних заходів, однак кінцевий діагноз має бути підтверджений лабораторними дослідженнями.
Сибірка у людей здебільшого виникає внаслідок зараження від хворої тварини, трупа, вживання продуктів тваринництва від хворих тварин (молоко, м'ясо). Інфікування людини можливе контактним, трансмісивним, аліментарним або ж повітряно-пиловим шляхом.
Сибірка у людини здебільшого проявляється у вигляді інфекції зовнішніх покривів, рідше - легеневою і кишковою формою. Шкірну форму хвороби реєструють у понад 95% випадках, вона характеризується порівняно легким перебігом.
Потенційна небезпека зараження людей існує, тому щепленню підлягають особи, які за родом діяльності піддаються ризику зараження в процесі маніпуляції з матеріалами, які підозрюють в осіменінні збудником сибірки. Обов'язковому щепленню підлягають особи, які працюють із культурами збудника сибірки.
Глянець