Новини

Щороку з настанням холодів зростає кількість простудних захворювань, які часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Ртутний термометр стає незамінним помічником, але якщо він розіб’ється, то із друга перетвориться на ворога.

Із пошкодженого термометра витікає ртуть, яка розпадаючись на безліч крапельок, може поширюватись по всьому приміщенню, оскільки вона починає випаровуватися вже при температурі повітря +18°С.

З парами цей важкий метал легко проникає в організм людини, зазвичай ртутні пари спочатку потрапляють в легені, а вже потім, з кров’ю і киснем, доходять до інших життєво важливих органів: нирок, печінки, серця, шлунково-кишкового тракту і головного мозку.

Будь-яка кількість ртуті, що потрапляє до організму, може завдати непоправної шкоди здоров’ю людини. Найчастіше в медичній практиці зустрічаються хронічні отруєння парами ртуті, симптомами яких можуть бути: запаморочення, головний біль, часті позиви до сечовипускання і випорожнення, зниження нюху і смаку, тремтіння в кінцівках.

До речі, крім термометрів ртуть також містять люмінесцентні та деякі енергозберігаючі лампи, які ні в якому разі не можна викидати разом з побутовим сміттям, а необхідно здавати для утилізації спеціалізованим підприємствам.

Отже, якщо розбився ртутний термометр чи інший прилад - необхідно викликати фахівців з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій для утилізації ртуті та проведення демеркуризаційних робіт. Якщо ж це зробити немає можливості, ви можете самостійно очистити приміщення. Насамперед, потрібно звільнити приміщення від людей та відчинити вікна і двері для покращення вентиляції. Двері в інші кімнати необхідно зачинити на час проведення робіт зі збору ртуті. Крім того, перед дверима приміщення, в якому розлита ртуть, необхідно покласти ганчірку, змочену 20% розчином хлорного вапна.

Підготуємо необхідні для збору ртуті засоби:

• Марлеву пов’язку або респіратор;
• Скляну банку зі щільною кришкою для збору та зберігання залишків термометра чи лампи, зібраної ртуті та забруднених матеріалів;
• Велику голку або медичний шприц, в’язальну спицю, піпетку, гумову грушу, пластилін;
• Вату медичну, лейкопластир, аркуш щільного паперу, ганчірку;
• Одноразові гумові рукавички;
• Поліетиленові пакети, щоб одягнути на ноги;
• Лампу настільну з подовжувачем;
• Хімічні сполуки, що містять хлор, з аптечки може знадобитися розчин йоду та перманганат калію.

Розбитий прилад поміщаємо в скляну банку, наповнену водою або 20% розчином хлорного вапна. Ні в якому разі не збирайте ртуть пилососом і не викидайте в сміттєпровід або каналізацію. Перш за все, необхідно ретельно переглянути речі та поверхні, на які б могли потрапити кульки ртуті. При ретельному огляді підлоги, особливо паркетної дошки, необхідно окреслити крейдою або олівцем ті місця, де знайдені кульки ртуті. Намагайтеся не наступати на забруднені місця, щоб не розносити ртуть по приміщенню.

Починати збирання ртуті потрібно від периферії до центру приміщення. Спочатку збирають великі кульки, а дрібні можна "підкочувати" одну до одної, вони з’єднуються і це спрощує збір ртуті. Щоб "закотити" кульки ртуті на аркуш паперу, використовують голку або в’язальну спицю. Робота дуже кропітка, бо кульки ртуті "живі" і іх нелегко перемістити на папір. Щоб зібрати найдрібніші кульки ртуті, використовують: лейкопластир, гумову грушу, піпетку, ватний тампон, змочений розчином хлору, пластилін, скотч. Деякі кульки зі щілин паркету можна дістати в’язальною спицею, обмотаною ватним тампоном з хлоровмісним розчином або за допомогою шприца з товстою голкою.

Зібрану ртуть з використаними матеріалами поміщаємо в скляну банку з водою або 20% розчином хлорного вапна, щільно закриваємо кришкою і здаємо у службу з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, яка зобов’язана її у вас прийняти.

Найбільш ефективними засобами демеркуризації, в залежності від кількості розлитої ртуті, є наступні розчини:

• 20% міцний розчин хлорного заліза - 200 г хлорного заліза розчиняють в 1 л води - один з найкращих емульгаторів ртуті;
• 0,2% водний розчин перманганату калія, підкисленого соляною кислотою або оцтом - необхідно 5 мл кислоти на 1 л розчину;
• 5% водний розчин дихлораміну або хлораміну - 50 г на 1 л води;
• 20% водний розчин хлорного вапна;
• 10% водний розчин соляної кислоти, сульфату міді, йодиду калію.

Миття поверхонь здійснюється шляхом вологого прибирання після кожного етапу демеркуризації нагрітим до 70-80°С мильно-содовим розчином з розрахунку: 0,5-1,0 л/м² (готується розведенням 40 г мила і 50 г соди в 1 л води). Замість мила можна використовувати 0,3-1% водний розчин миючих побутових засобів, пральних порошків. Прибирання закінчується ретельним обмиванням поверхонь водопровідною водою і витиранням насухо.

Якщо ртуть потрапила на одяг, спочатку промийте його в холодній воді протягом 30 хвилин, потім ще 30 хвилин у мильно-содовому розчині при температурі 70-80°С, після цього - ще 20 хвилин при такій самій температурі в лужному розчині і далі знову в холодній воді. Підошви взуття протріть розчином перманганатом калію.

Після закінчення робіт по видаленню ртуті необхідно зняти засоби захисту, прийняти душ, прополоскати рот 0,25% розчином перманганату калію та почистити зуби.

Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області закликає дотримуватись наданих рекомендацій під час ліквідації навіть найменших розливів ртуті, а також замінювати ртутні термометри і лампи на сучасні та безпечні для життя.